Віртуальні казино, букмекерські онлайн-контори та підпільні зали ігрових автоматів, що заполонили простори інтернету, створюють ідеальне середовище для розвитку лудоманії (ігроманії) — патологічного потягу до азартних ігор, яке відноситься до нехімічних видів залежностей.

Лікування лудоманії (ігроманії) з психологічної точки зору

Ігроманія стає все більш актуальною проблемою в сучасному суспільстві. Те, що починається як прояв цікавості або бажання разок-другий випробувати свою удачу, на жаль, дуже швидко може перерости в серйозну залежність, яка негативно впливає на всі сфери життя людини: соціальні, професійні та сімейні цінності відходять на другий план, поступаючись місцем безконтрольної жадобі грати і вигравати. Починаються проблеми і вдома, і на роботі, оскільки залежний керується лише тягою до гострих відчуттів — задоволення, яке приносить гра, і прагненню до «легких грошей». Ледве нарахована зарплата може бути запросто «спущена» на ігри та ставки, а оформлення нескінченних кредитів стає звичною справою… Загрузнувши в боргах, завзяті гравці нерідко наражають на небезпеку не тільки себе, але і своїх близьких, проте зупиниться вони вже не в силах. На жаль, такі історії сьогодні не рідкість, і наслідки можуть бути вельми трагічними.

Здавалося б, ряд програшів повинен привести до відмови від гри, але людська психіка влаштована інакше, і після низки невдач бажання відігратися і «зірвати куш» стає ще більш непереборним. Дослідження в області нейрофізіології доводять, що потужна стимуляція рецепторів, викликана тривалим очікуванням винагороди, куди сильніше, ніж від постійного отримання винагороди (в нашому випадку — виграшу).

Коли варто звертатися в клініку для лікування ігромана

Практика показує, що звернення за медичною допомогою, як правило, відбувається вже при клінічно запущених випадках, оскільки спочатку рідні не надають серйозного значення ситуації і вірять обіцянкам, що цього більше не повториться. Сам же залежний часто не збирається «зав’язувати», а замість цього починає майстерно приховувати свою ігрову діяльність, поступово доводячи себе до ще більш важких станів. І навіть коли ситуація доходить до критичної точки, запиту на одужання і бажання лікуватися у більшості залежних немає, а візит до лікаря ініціюється родичами.

Самим же гравцем рухає ірраціональне мислення, яке дуже сильно спотворює сприйняття дійсності. У такому положенні людина не здатна оцінити критично ні свій стан, ні поведінку, ні той збиток, який він завдає собі і своїй родині.