СНІД і наркоманія — два поняття тісно взаємопов’язані між собою. Як правило, перше є наслідком другого. Ці явища викликають бурхливі дискусії в суспільстві. Ті, хто погано обізнаний або не бажає перейматися проблемами певної частини соціуму, просто відвертаються або зловтішаються, інші ж гуртуються в громадські організації, об’єднання, засновують фонди по боротьбі з цими негативними тенденціями.
СНІД — синдром набутого імунного дефіциту останньої стадії. Коли імунітет людини ослаблений, він стає схильним до всіляких захворювань особливо інфекційним — таким як туберкульоз і пневмонія.
ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини. При попаданні в організм він починає руйнівно впливати на імунну систему людини, атакуючи CD4 клітини.
Наркомани знаходяться в групі ризику. Статистика говорить, що близько 85% заражень СНІДом відбувається під час уколу. Дослідження показали, що при попаданні інфікованої крові в голку життєздатний вірус може знаходитися до двох діб, тому сприяли велика кількість крові і низька температура. Природно, якщо наркозалежні не користуються одноразовими шприцами, то ймовірність зараження дуже велика. Також вірус може проникати через чужі джгути, розчини наркотиків, фільтри, вати, зубні щітки, а також проколи вух і тату нестерильними голками. У людей, які вживають наркотики неминуче страждає імунна система наслідки від ін’єкцій в нестерильних умовах і зроблених брудними руками — гнійні захворювання, що перетворюються в абсцес, флегмону або вкрай небезпечний стан під назвою сепсис.
Звичайно ж, наркоман крім нестерильних голок може заразитися СНІДом і від статевого контакту з хворою людиною, придбавши на додаток до всього і букет венеричних захворювань.
На жаль від СНІДу страждають не тільки наркомани, гомосексуалісти і повії. СНІД передається при переливанні крові, а також від зараженої матері до новонародженого немовляти.
Свого часу саме поява СНІДу підштовхнуло Радянський Союз перейти з багаторазових шприців на одноразові, а також посилити стандарти стерильності і гігієни. Однак цього було недостатньо для того, щоб зупинити «чуму XX століття». Якщо стандарти чистоти державних і навіть приватних лікарень ще можна якось проконтролювати, то вплинути на наркоіндустрії мінохоронздоров’я ніяк не може.