Психотип лудомана

Спектр руйнівної дії лудоманії (ігрової залежності), втім, як і інших залежностей хімічного і нехімічного походження надзвичайно широкий. Вона не щадить ні старого, ні малого, ні бідного, ні багатого, ні обивателя, ні творчу особистість.

Замислюючись про природу цієї підступної хвороби, незмінно виникає запитання, що об’єднує таких різних за соціальним статусом, освітою і достатку людей? Адже, в кінцевому підсумку, саме цей об’єднуючий фактор і дозволяє процесу гри повністю поглинути свідомість настільки різних індивідів.

Критерієм цим, виступаючим в якості основної психологічної передумови лудоманії як феномена свідомості, є певний тип особистості, схожий з психотипом наркомана або алкоголіка, який передбачає наступні характеристики:

• Це нервовий, постійно незадоволений собою людина, яка прагне швидко розбагатіти, не докладаючи великих зусиль.
• Він безвідповідальний перед самим собою і близькими людьми (саме ця безвідповідальність і дозволяє йому винести всі цінні речі з дому, а гроші від їх продажу програти без докорів сумління) і безвілля (дуже часто ігрова залежність пов’язана з алкоголізмом), пасує перед будь-якими життєвими труднощами, а чарка і процес гри в даній ситуації виступають способами втечі від реальності, від необхідності вирішувати будь-які проблеми.
• Такі люди, як правило, володіють великим зарозумілістю, вони болісно самолюбні, абсолютно не виносять критики.
• При цьому часто вони не без здібностей, але не в змозі їх реалізувати через відсутність посидючості і працьовитості. Крім того, їх творчий потенціал постійно блокує думка про власну недооціненість, уподібнюючи їх рабу з біблійної притчі, який закопав свої таланти в землю. Якщо висловитися точніше, то алкоголіки, гравці, наркомани топлять дароване їм Богом духовне багатство в пляшці, ейфорії від азартних ігор або наркотичному дурмані.

А каталізатором, що викликає до життя ці згубні для особистості риси, є неблагополучні відносини в родині, що виражаються у відсутності взаєморозуміння, доброзичливості, поваги один до одного. Не останню роль в цьому деструктивному процесі відіграє професійна незатребуваність людини, штовхає його на хибний шлях самоствердження, яким є залежність як така.