Якщо розібратися, то наше життя, за рівнем стресів нічим не відрізняється від життя попередніх поколінь. Є, звичайно, фактори, які можна назвати специфічні — ті, до яких людині сучасному досить складно пристосуватися. Один з таких факторів — ритм і швидкість життя. Організм людини влаштований таким чином, що будь-яка його реакція на зовнішній подразник має свою тривалість в часі. Як говоритися, людині необхідно «переварити» подія, «пропустити» його через свідомість. Тільки після цього він здатний сформувати певну (адекватну чи ні) реакцію на таке зовнішнє подія.
На ділі виходить, що ритм життя сучасної людини настільки високий, що часу і енергії на обробку потоку інформації ззовні «особистим персональним комп’ютером» у людини просто не залишається. Це і стає причиною розвитку численних неврозів і невротичних станів. Природним виходом з такого стану стає бажання людини швидко і ефективно зняти стрес, що накопичився. Саме так приходять в наше життя нікотин, алкоголь і наркотики, приходять, щоб дуже швидко закріпитися на рівні звички. Так і виникає залежність або аддикция.
Кожен, хто зіткнувся з описаної проблемою, вирішує питання «стикування» з реальністю по-різному. Найбільш часто зустрічаються варіанти проявів – алкогольна адикція, наркоманія, токсикоманія. Якщо міркувати строго, то аналогічні психологічні механізми закладені в основу переважної більшості проблем, яких ми звемо «людськими слабкостями». Це і переїдання і сексуальна нерозбірливість і лудомания, теле- та інтернет- залежності і т. д.
Так, наприклад, захисний бронежилет, у вигляді зайвих кілограмів — є підсвідома реакція на переслідують людину невдачі. Процес жування їжі притуплює емоції і заспокоює, в точній відповідності з механізмом впливу дитячої пустушки. Нескінченні години перед телевізором, блукання по мережі Інтернет — все це свого роду способи побороти стрес. Все це аддикции, і всі ми, в тій чи іншій мірі залежні.
Справжня проблема дає знати про себе тоді, коли аддикция починає формувати наші стереотипи, наш спосіб життя і стиль поведінки. Тому і подолання алкогольної адикції, як і будь-який інший аддикции настільки трудомістким — адже таке подолання, фактично означає кардинальну зміну способу життя, стилю поведінки і способу мислення. Це в свою чергу стрес. Так стрес накладається на вже існуючий стрес, а якщо врахувати, що закріплена аддикция — це завжди неминуча найсильніша емоційний зв’язок з нею, то ситуація виглядає і зовсім патової.
Дуже часто на певній стадії такий зв’язок значно сильніше, ніж та, яка пов’язує залежного з рідними, близькими, коханими. На якому — то етапі будь-яке спілкування з оточуючими людьми стає аддікт в тягар — він переносить свою увагу на предмети і все, що дає можливість перебувати в своїй адикції без обмежень. Якщо ж оточуючі намагаються зламати усталені стереотипи, включається механізм самозахисту і механізм самовиправдання. Так формуються хронічний алкоголізм, хронічна наркоманія, гіперожіреніе тощо. Крайні стану аддикции.