Жив один чоловік довгий час в непрохідному лісі; побудував він собі тут хатину. Одного разу у нього не стало їжі, і пішов він по лісі шукати чогось їстівного. Через деякий час побачив він в одному місці красиву яблуню з яблуками. Зірвав він одне яблуко, з’їв і став ситий. Тоді самітник почав збирати яблука, і ось в цю пору побачив на яблуні траву, яка обвивалася по ній; він зірвав з неї одну смокви, і заговорила та трава людським голосом: «Чи знаєш ти мене, людина, і чув про мене?» Великий жах напав на відлюдника, але коли він прийшов до тями, то запитав: «Хто ти, чий я чую голос? Скажи мені про себе, бо я не знаю тебе! »
І був голос від тієї трави: «Скажу тобі, людина, про себе: я – Хміль». Запитав знову людина: «Хто ти, Хміль, і яку силу маєш в собі?» І було слово від тієї трави: “Скажу тобі, людина, я – Хміль, і відкрию тобі всю таємницю про себе. Будь уважний до моїх слів. Я сильніше за всіх земних плодів і походжу від сильного і многоплодного кореня і від великого племені: мати моя Богом створена. Ноги у мене тонкі, утроба неосяжна, голову тримаю високо, мова у мене дуже рухомий, розум непостійний, очі похмурі, я заздрісний, пихатий і багатий, а руки мої тримають всю землю, характер я маю такий, якщо людина стане мене триматися, кня ь або боярин, архієрей або ієрей, монах чи черниця, купець чи хтось інший, чоловік або дружина, кожного розбещені, від Бога видалю, перестане і молитися; позбавлю його сенсу і буде ходити без розуму: буде стогнати на ліжку, а коли прокинеться, разболітся у нього голова, очі не побачать світла, руки тремтять, на душі каламутить, і не хочеться йому братися за справу, ніщо добре на розум не йде йому; одне і бажання у нього, як би напитися.
Якщо зберуться у кого гості, а мене за столом не буде, то там не буде ні радості, ні веселощів, і обід там не в обід. Інша річ, коли я буваю за обідом, тоді все веселі, і такий обід все хвалять, і багато про нього говорять.
Якщо хто вип’є з похмілля чарку, потім захоче іншу, а далі почне пити більше і більше, поки зовсім не нап’ється, то я заберу від нього в той час все добре, і вкладу в душу гріховні помисли, і доведу його до глибокої смерті, зроблю його гордим і ледачим, напущено на нього розслаблення, і почне він говорити всякі непристойні слова, буде до кожного приставати і лаятися. Йому здасться, що він сильніший, багатший і краще за всіх. Поправді кажу тобі, чоловіче, якщо князь чи боярин почне триматися мене, то я зроблю, що вони у Бога позбудуться милості, а у царя любові, зроблю кожного гірше жебрака і каліки. А якщо хто помре від вина, то душа його піде в пекло, і труп його не ховають на кладовищі.Поправді кажу тобі: якщо здружиться зі мною тодішній майстровий чоловік, то я зроблю його ледачим, стануть у нього тремтіти руки, і він не захоче нічого робити, і я зроблю його гірким п’яницею; він проп’є весь, розіб’ю його будинок; дружина і діти підуть по світу, і відступлять від нього всі друзі і рідні.
Ще говорю Я тобі, чоловіче: якщо почне пити жінка, то я зроблю її гіркою п’яницею, і вона спочатку буде пити крадькома від чоловіка, і наведу на неї спочатку хіть тілесну, а потім доведу її до розпусти, і буде вона посміховиськом для інших.
Чи чув ти, чоловіче, про п’яницю. Від пияцтва царі позбавляються царств, сильний втрачає силу, хоробрий воїн гине, здоровий робиться хворим, і той, хто прожив би на світі багато років, вмирає передчасно.
Пияцтво розум віднімає, майстра людини робить нікуди не годиться, доводить багатої людини до злиднів; пияцтво відлучає чоловіків від дружин, а дружин від чоловіків, пияцтво ноги віднімає, доводить людину до страшної біди, позбавляє людину зору; пияцтво не пускає в Божу Церкву, не дає молитися Богу.
Знай, чоловіче, на кому порване плаття? На п’яниці. Хто ходить майже голим? П’яниця. Хто кричить і свариться? П’яниця. Хто розбився, понівечив себе – переламав ногу, руку, пробив голову? П’яниця? Хто став убивцею? П’яниця. Хто позбавив сам себе життя? П’яниця. Хто в грязі валяється? П’яниця. П’яниця і Богу не угодний, і людям противний, тільки одному дияволу люб’язний. У кого мова довгий? У п’яниці. Все, що можна уявити лихого, поєднується в пияцтві.
А коли закінчиться життя п’яниці, його вкинуто в вогонь, де він буде разом з сатаною.
«О, чоловіче, все, що я сказав тобі, я наказав, і слухай моїх слів, кинь смокви, яку ти зірвав, щоб не бачити тобі від неї зла».
(Пам’ятники старовинної російської літератури, вид. Граф. Кушелєву, 1860 р Імпер. Публічна бібліотека, т. XVII, № 41).